Питання необхідності введення воєнного стану в Україні є одним із найбільш резонансних у суспільстві, тому насамперед потребує конструктивного аналізу.

Попри, на перший погляд, очевидну доцільність введення, воєнний стан, як реакція держави на зовнішню загрозу може мати багато позитивних та негативних наслідків для України.     Отже, згадане питання регулюється Конституцією України та Законом України «Про правовий режим воєнного стану», що дає наступне визначення:

Воєнний стан – це особливий правовий режим,  що  вводиться  в Україні  або  в  окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози  нападу,  небезпеки  державній  незалежності  України,  її територіальній   цілісності   та  передбачає  надання  відповідним органам  державної  влади,  військовому  командуванню  та  органам місцевого  самоврядування повноважень,  необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки,  а також тимчасове, зумовлене загрозою,  обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав  і  законних  інтересів  юридичних  осіб  із зазначенням строку дії цих обмежень.

В умовах введення воєнного стану керівництво  у  сфері  оборони та забезпечення громадського порядку і   безпеки,   у   запровадженні   заходів правового режиму воєнного стану, здійснюється  відповідним  військовим командуванням у тісній  взаємодії  з  органами  виконавчої  влади та органами місцевого самоврядування.

Серед позитивних заходів слід визначити можливість використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх  форм  власності  для  потреб  оборони, змінювати   режим  їх  роботи,  проводити  інші  зміни  виробничої  діяльності,  а також умов праці відповідно  до  законодавства  про працю, що по суті дозволить без будь яких затримок здійснювати виробництво необхідних для ЗСУ матеріальних засобів. У ЗСУ також з’явиться  можливість проводити   евакуацію   населення   з  місць  і  районів, небезпечних  для  проживання,  а   також   підприємств,   установ, організацій та матеріальних цінностей, які мають важливе державне, господарське і культурне значення, що в свою чергу врятує безліч життів.

Щодо негативних моментів, слід зазначити, що в умовах введення правового режиму воєнного стану фактично нівелюється право приватної власності, так як у військового командування з’являється право примусово  відчужувати  або вилучати майно у юридичних і фізичних осіб для потреб оборони, також не омине обмежень свобода слова, так як в умовах воєнного стану діятиме заборона страйків, окрім того військове командування може здійснювати контроль за  роботою  підприємств  зв’язку, поліграфічних   підприємств,   видавництв,   телерадіоорганізацій, театральних,  концертно-видовищних та інших підприємств, установ і організацій  культури,   використовувати   місцеві   радіостанції, телевізійні  центри та друкарні для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи серед військ і населення; регулювати роботу цивільних    телерадіоцентрів,   заборонятись   роботу   аматорських приймально-передавальних радіостанцій  особистого  і  колективного користування та передачу інформації через комп’ютерні мережі, що в свою чергу фактично ставить хрест на волонтерському руху, що використовує інтернет, як основний засіб зв’язку та кооперування зусиль.

Отже підводячи підсумки, слід зазначити, що де факто підстави для введення воєнного стану є, проте ефективним такий правовий режим буде лише за умови локалізації, безпосередньо в районі бойових дій, тоді це дійсно розв’яже нашим військовим руки та сприятиме найшвидшому встановленню миру.